|
Рекреаційно-туристські ресурси Пирятинщини
«Чи знаєте ви Пирятин?
— Пирятин на річці Удай, повітове місто Полтавської губернії, під 50° 4' 31" широти; в ньому 5700 жителів, 5 церков, 28 вітряків та 4 ярмарки... — каже, з друкованого, школяр.
— Пирятин знаменитий відданістю престолові,— каже грамотний малорос.— Коли 1708 року Мазепа перекинувся до Карла XII, пирятинці під проводом хоробрих Свічок відбили ворога і, хоч шведи захопили Лохвицю, Лубни, Прилуки й загарбали всі навколишні міста, хоч не далі ста верст, у Ромні , містилася головна Карлова квартира,— жоден швед, жоден зрадник не був у стінах Пирятина.
— Пирятин — препогане городисько! — сердито вигукує хтось, хто випадково проїжджав через це місто по тракту з Петербурга на Кавказ.— У Пирятині тільки одна мурована церква, з дерев'яними притворами без будь-якої симетрії; вулиці широкі, безлюдні, брудні; мурований будинок один — поштова контора, а решту соромно назвати будинками; на станції жиди, підлога з рипом, як чоботи франта двадцятих років; нема пристойного трактиру!..»– Так описував славне місто Пирятин загальновідомий український письменник Євген Гребінка у своєму романі „Чайковський” .
Таким був Пирятин більш ніж півтора століття тому.
Багато змінилось з того часу ,але як і раніше несе тихий Удай свої води мимо мальовничих берегів пирятинських лісів ,обрамляє славетне місто своєю кришталевою перлиною.
Змінюються часи ,люди і міста , в яких вони живуть. Переживши численні
лихоліття - красується гордо Пирятин на схилі гори над Удаєм ,як пам’ятник нескореності і торжества справедливості.
Так, нині Пирятин – районний ,культурний, промисловий ,транспортний вузол Полтавщини .Пирятинський район знаходиться на крайньому заході Полтавської області і є її візитною карткою .Подорожуючи Україною із заходу на схід ви неодмінно завітаєте до нашого міста ,так як воно розташоване на одній із головних автомагістралей України – Київ-Харків.
Вам запам’ятаються привітні мешканці міста ,мальовнича природа ,широкі, чисті ,зелені вулиці.
Пирятинщина входить до Слобожанського туристського району .Вона володіє значним рекреаційним потенціалом .Разом з покривними породами рельєф є одним з провідних комплексів ландшафту .Пирятинщина розташована на корінному схилі в долині річки Дніпро. Поверхня має незначний похил на південний схід, про що говорить напрям течій річок. Рельєф слабо розчленований тимчасовими водами на лівобережжі і майже не розчленований на правобережній частині .Середня висота 120-130м. над рівнем моря. Більшу рекреаційну цінність має долина р. Удай та помережена ярами і балками лівобережна частина (Заудайщина). На дні ярів і балок протікають дзюркотливі струмки ,які в багатьох випадках живлять ставки, що створені тут людиною .Береги ставків терасовані з штучними насадженнями сосни ,клена , дуба та інших порід.
Щодо кліматичних ресурсів на території району чітко виражені чотири періоди-пори року ,кожна з яких має свої особливості. Так, зима на Пирятинщині помірно холодна ,м’яка . Середні температури від -4◦С до – 6,6 ◦С. Переважають морози ,які чергуються з відлигами .Більшість днів хмарні і з опадами .В останні десятиріччя переважали малосніжні зими ,рідкісними були й хуртовини .
Весна –пора оновлення природи .Весняний день порівняно з зимовим збільшується з 8 до 16 годин .Відповідно середньодобова температура зростає з 0◦С до +15◦С .
Тривалість літа 3-3,5 місяці. Середня температура повітря літніх місяців +20◦С.Літо в районі тепле і вологе. Опади у вигляді зливових дощів .
Якісні зміни в природі восени проявляються у скороченні світлового дня майже на 5 годин ,значними зниженнями температур (до 8◦С),збільшенням кількості хмарних і туманних днів ,а також днів з опадами .Зростає швидкість вітрів.
Наявність багатих природних та соціально-економічних туристсько-рекреаційні ресурсів Пирятинщини пояснюється її сприятливим економіко-географічним положенням ,помірно континентальним кліматом, рівнинним рельєфом ,досить густою річковою сіткою, великою кількістю об’єктів природо-заповідного фонду. Але на жаль , до цього рекреаційні можливості Пирятинщини ніким не були досліджені в повному обсязі. Існує видання 2004 року „Пирятинщина” О.Г. Бажана , присвячене 850-річчу Пирятина ,але в ньому не було згадано про рекреаційні можливості нашого району( тут можливою причиною є те ,що наука рекреаційна географія ще досить молода).Рекреаційні ресурси України взагалі досліджували такі вчені :
- О.О. Байдик в монографії «Рекреаційно-туристські ресурси України» розробив методологію та методику аналізу ,термінологію та районування рекреаційно-туристичних ресурсів ;
- Т. Дробишевська в статті «Географія туризму - наука молода» В ній вона охарактеризувала рекреаційні райони всієї України ;
- В.Гетьман досліджував рекреаційні навантаження на ландшафти заповідних територій ;
- О .Батрак розробила корективи використання ландшафтних парків для потреб туризму на Полтавщині.
Але їхні роботи присвячувались рекреаційно-туристським ресурсам всієї України чи Полтавської області .Тому детального опису рекреаційно-туристичних ресурсів Пирятинщини не існує. Тому я вважаю актуальним виправити цю помилку і дослідити та систематизувати відомості про рекреаційний потенціал нашого району для подальшого використання цієї інформації. Повне дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів нашого району дасть змогу покращити сферу обслуговування, сервіс, туризм ,освіту та культуру Пирятинщини.
За даними статистики 98 % населення України мають погане здоров’я .На це впливає і екологія ,і шалений ритм життя ,емоційна напруга, хронічна втома. Адже багато людей не мають змоги в повному обсязі відновлювати свої духовні та фізичні сили ,втрачені в процесі праці ,навчання чи творчості через свою необізнаність у наявності певних закладів чи місць де можна просто відпочити .
Метою своєї роботи я вважаю на основі аналізу публікацій по даній темі розширення та систематизацію знань про рекреаційні ресурси Пирятинщини, шляхом дослідження ,аналізу та синтезу відомостей про них . Ця інформація має велике практичне значення. По-перше вона зацікавить людей у створенні нових рекреаційних об’єктів на Пирятинщині. По-друге я хочу щоб українське населення було здоровішим. А велика кількість рекреаційних об’єктів в нашому району створені саме для відновлення та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення.
Для написання своєї роботи я користувалася такими методами :історичним (цікавилась історичним минулим об’єктів що описувала ) ,дедуктивним (виділяла окремі положення із загальних),індуктивним (узагальнювала на основі окремих положень),моделювання (створення таблиць ,карт ) та абстракції(виділення загальної ознаки на основі смислової уяви предметів).
Свою роботу я висвітлювала та обговорювала на шкільній науковій конференції „Туристські ресурси Полтавщини ” та на загальношкільному заході ”Мізкова атака ерудитів”.
Стаття 45 Конституції України гарантує право на відпочинок всім працюючим .А рекреаційні об’єкти забезпечують відпочинок громадян .
Пирятинщина має багаті природні та соціально-економічних рекреаційні ресурси.
З розвитком ринкової економіки жваво розвиваються заклади торгівлі. Це дає і прибуток до бюджету. Наше місто знаходиться на перехресті важливих транспортних шляхів, отже саме тут виникає попит на такі заклади та на рекреаційні об’єкти .
Вважаю ,моя робота матиме практичне значення. Гості міста зможуть краще познайомитись з Пирятинщиною і відпочити тут ,цим самим забезпечуючи собі міцне здоров’я та гарний настрій. Це матиме значення і для розвитку рекреаційної географії в цілому .
Перш ніж висвітлити детально рекреаційні можливості нашого району я б хотіла звернути увагу на деякі визначення , що безпосередньо стосуються моєї теми. Зокрема:
Рекреація (польск. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatіo - відновлення )-відпочинок, відновлення сил людини , витрачених у процесі праці.
Туризм - діяльність осіб, які здійснюють поїздки і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища на термін від 24 годин до одного року, з будь - якою метою, але без здійснення діяльності, що оплачується з джерел, які знаходяться у місці відвідання.
Рекреаційна географія – наука ,яка вивчає закономірності формування, функціонування та розвитку територіальних рекреаційних систем.
Рекреаційні ресурси – природні та соціально-економічні (історико-культурні) засоби і можливості задоволення потреб населення у загальнооздоровчому (утилітарному),культурно-розважальному і пізнавальному відпочинку, туризмі ,санаторно-курортному лікуванні ,любительському та спортивному мисливстві й рибальстві ,фізичній культурі та спорту. До природних рекреаційних ресурсів відносять природні умови ,об’єкти, явища сприятливі для рекреації. Під соціально-економічними природними ресурсами розуміють культурні об’єкти пам’ятки архітектури ,історії ,археологічні стоянки ,етнографічні музеї, місця пов’язані з життям та діяльністю відомих особистостей.
Ресурси туристські (туристсько–рекреаційні ресурси) – природні, історичні, соціально - культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти, здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їхніх фізичних сил.
Туристська діяльність – туроператорська й турагентська діяльність, а також інша діяльність по організації подорожей.
Рекреаційна діяльність—діяльність , спрямована на забезпечення попиту населення у загальнооздоровчому (утилітарному),культурно-розважальному і пізнавальному відпочинку, туризмі та санаторно-курортному лікуванні ,любительському та спортивному мисливстві й рибальстві ,фізичній культурі та спорту на спеціалізованих територіях ,що розташовані поза межами їх постійного проживання .
Рекреаційна послуга - це послуга із споживчими вартістю і властивостями,
яка реалізується під час рекреаційної діяльності.
Заказники – це природні території ,в яких зберігаються і відтворюються природні комплекси або їх компоненти .Земельні ділянки заказників не вилучаються у користувачів .Залежно від мети і режиму охорони організовуються лісові , зоологічні ,гідрологічні ,геологічні ,ландшафтні заказники .
Парками-пам’ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва для охорони і використання в естетичних ,виховних ,наукових ,природоохоронних та оздоровчих цілях.
Пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення ,що мають особливе природоохоронне ,наукове ,естетичне і пізнавальне значення ,з метою збереження їх у природному стані .У межах пам’яток природи забороняється діяльність ,що загрожує їх збереженню або призводить до зміни їх первісного стану.
Заповідними урочищами оголошуються лісові ,степові ,болотні та інші ландшафти ,які мають важливе наукове ,природоохоронне і естетичне значення для збереження їх у первісному стані .В межах заповідних урочищ заборонена будь-яка діяльність ,що порушує природні процеси .
Туристсько-рекреаційна зона (ТРЗ) - території, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.
Природні рекреаційні ресурси
Природоохоронні об’єкти
В Україні природно –заповідна справа є державним пріоритетом .
В 1992 р.,16 червня ,Верховна Рада України прийняла Закон України „Про природно-заповідний фонд України” ,де в законодавчому порядку природно-заповідні території та об’єкти проголошуються національним надбанням.
Відповідно до статті 3 цього Закону до одинадцяти категорій природно-заповідного фонду України належать природні території та об’єкти : природні та біосферні заповідники ,національні природні та регіональні ландшафтні парки ,заказники ,пам’ятки природи ,заповідні урочища і штучно створені об’єкти –ботанічні сади ,дендрологічні і зоологічні парки , парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва
Нині у світі в 65 країнах налічується 100 міждержавних природно-заповідних територій , з них у Європі –до 50.Їх заснування і практична функціональна підтримка є важливим напрямом діяльності Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів - МСОП (IUCN).
Станом на 1.01.2005 р. Природно-заповідна мережа України складається з 7169 територій та об’єктів загальною площею 2 757 426,9 га (4,5% від території держави) та незважаючи на це Україна залишається малокомфортною в екологічному відношенні країною Європи.
У порівнянні з більшістю регіонів України на Полтавщині, а разом з нею і Пирятинщині стан вод і повітря більш-менш задовільний. Тут створено близько 350 заповідних об’єктів .Відсоток ,що складають природно-заповідні території – близько 4,0% від території району.
Природно заповідний фонд Пирятинського району представлений 16 територіями та об’єктами загальною площею 3153,6 га ,що складає 3,5 % від площі району.
В умовах зростаючого впливу господарської діяльності людини на навколишнє середовище все більшого значення для успішного вирішення як економічних так і екологічних та соціальних завдань набуває розвиток заповідної справи. Заповідні території та об'єкти виконують функції скарбниць, унікальних та типових природних комплексів, генофонду рослинного та тваринного світу, збереження сприятливих екологічних умов на значних просторах. Вони сприяють відтворенню та збереженню природних ресурсів. Заповідні території - це унікальні бази наукових досліджень природних комплексів та процесів, що проходять у них з метою розробки наукових основ охорони природи та раціонального природокористування.
Заповідні території мають велике рекреаційне значення .Вони дають можливість людям прилучитися до природних надбань ,зростати духовно,одержувати від спілкування з ними естетичне і моральне задоволення.
Перший заказник на території району затверджений в 1960р.Це парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Березоворудський парк" в селі Березова Рудка. Згодом в 1970 році в
м.Пирятин по вул. Пушкіна 33 під охорону була взята пам'ятка природи "Дуб черешчатий".
З 1979 року по 1999 рік на території району було затверджено ще 12 заказників. Зокрема, урочище "Яри-Поруби", "Куквинський", „Дейманівський”, урочище "Куквин", лісопарк "Острів Масальський", парк станції юних натуралістів (с.Березова Рудка), "Гурбинський", "Харківецький", "Сасинівський", "Березоворудський", ''Дейманівський", "Великокручанський".
На даний час ПЗФ Пирятинщини має такий склад :
|
Значення |
Кількість |
Площа ,га |
|
Заказники загальнодержавного значення |
3 |
967,7 |
|
Заказники місцевого значення |
13 |
2185,9 |
|
Всього |
16 |
3153,6 |
Згідно Закону України "Про природно-заповідний фонд України" і затверджених Положень на території заповідного фонду заборонені будь які види робіт без погодження з відповідними органами. Порушення вимог цього Закону тягне за собою відповідальність по ст.91 Кодексу України "Про адміністративні правопорушення" (штраф від 51 до 170 гр.).
За охороною і підтримання належного порядку, встановлення інформаційних щитів, аншлагів несуть відповідальність землекористувачі на чиїх територіях розміщені заказники.
Непоправної шкоди наносить заповідному фонду населення району бездумним знищенням лісових квітів та іншої рослинності, особливо на острові Масальський, в урочищах "Куквин" та "Яри-Поруби").
А заповідні території створюються для того, щоб зберегти первинну природу для наших нащадків, з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу. То ж кожен громадянин повинен дбати про збереження заказників, не наносити шкоди природі.
Звернемо увагу на такі природоохоронні об’єкти нашого району:
Заказники загальнодержавного значення (об’єктів 3.Площа 967,7 га)
Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Дейманівський"
Площа 662,7 гектарів. З них: болото - 517,4 га, сіножаті - 7га, під водою -78,8 га. Знаходиться під власністю Дейманівської сільської ради ,розміщений на заплаві р.Удай між с.Дейманівка і с.Шкурати. Затверджено рішенням Ради Міністрів УРСР від 13.02.1989р., №53.
Територія заказника репрезентує типову заплавну ділянку р. Удай із чисельними озерами та островами , яка виконує роль регулятора водного режиму річки.
Тут можна ознайомитися з типовою рослинністю високотрав’яних та осокових боліт . Домінантами їх частіше виступають очерет звичайний, рогіз широколистий, лепешняк високий. Флористичне ядро нижніх під'ярусів формують хвощ прирічковий, лисохвіст тростиновий, вербозілля звичайне, живокіст лікарський, плетуха звичайна, жеруха австрійська, чихавка хрящувата, м'ята болотна, калюжниця болотна. Досить звичайним явищем є групи верб на болотах із верби попелястої, козячої та вухатої. На одному із таких боліт виявлені зарості рідкісної рослини - бобівника трилистого та коручки болотної, занесеної до Червоної книги України.
На осокових болотах часто домінують осоки загострена та омська. Вони подекуди утворюють угруповання із набором типових та малопоширених болотних видів, серед яких - валеріана висока, рутвиця блискуча, жовтець язиколистий, гадючник в'язолистий, сідач коноплевидний, осот болотний та ін. Досить часто посеред болотних комплексів зустрічаються озера та затоки р. Удай. Периферійна частина їх зайнята угрупованнями прибережно-водного високотрав'я шириною 4-6 м, яке сформоване очеретом звичайним, рогозами вузьколистим та широколистим із болотною папороттю у нижчому під'ярусі. Флористичним ядром заток є: щавель водний, куга озерна, паслін солодко-гіркий, осока несправжньосмикавцева, сідач коноплевидний. Відмічена значна участь рідкісної для Лівобережного Лісостепу цикути отруйної. Найбільш поширеними є очерет звичайний і болотна папороть.
Біля берегів милують око смуги із латаття сніжно-білого, рясок триборозених, горбатої та малої, спіродели багатокореневої, вольфії безкореневої, жабурника звичайного. Досить поширеним явищем на водоймах заказника є утворення подекуди суцільних заростей водяного різака алоєвидного. У воді виявлені різні види рдесників (плаваючого, злаколистого, кучерявого, гребінчастого), пухирник звичайний, кушир занурений.
Цікавість природолюба задовольнить значна кількість рідкісних видів. Із них до Червоної книги України занесено 4 види (пальчатокорінник м ясо-червонии - чисельні популяції на лучно-болотних ділянках різних частин заказника; коручка болотна - багаточисельна популяція на осоковому болоті, стабільна популяція, характеризується високою життєвістю; зозулинець болотний - багаточисельна популяція на лучно-болотних ділянках;пальчатокорінник Фукса - багаточисельна популяція, характеризується високою життєвістю), 5 видів - охороняються у Полтавській області (аїр болотний - багаточисельні популяції у периферійних частинах боліт та попід заростями прибережно-водного високотрав'я; латаття сніжно-біле - багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та на озерах; бобівник трилистий - багаточисельні популяції у периферійній частині рогозового болота; валеріана висока - поодинокі екземпляри на заболочених ділянках; пухирник звичайний - багаточисельні популяції на обводнених ділянках боліт та у стоячих водах озер), шість видів є малопоширеними (жовтець язиколистий - поодинокі екземпляри у складі флори осокових та рогозових боліт; рутвиця блискуча - малочисельні групи у складі травостою осокових угруповань на болотах; калюжниця болотна - нечисельні групи у складі болотної рослинності; болотна папороть - багаточисельні популяції, домінує у другому під'ярусі прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; цикута отруйна - багаточисельні популяції у смугах прибережно-водного високотрав'я на озерах та по берегах р. Удай; вольфія безкоренева - чисельні популяції на озерах та обводнених ділянках боліт).
На території заказника можна зустріти 242 види наземних хребетних. Серед них відмічено 13 видів, занесених до Червоної книги України (далі - ЧКУ), 5 видів, занесених до Європейського червоного списку (далі - ЄЧС) та 20 регіонально рідкісних (далі - РР.).
Птахів тут зустрічається 175 видів. Це складає 56,6% від загальної кількості видів птахів, будь-коли зафіксованих на території Полтавської області. Серед них відмічено 10 видів, занесених до ЧКУ, 1 вид ЄЧС, занесений до та 16 РР.
У гніздовий період на території заказника виявлено 111 видів, в тому числі ходуличник (ЧКУ), поручайник (ЧКУ), журавель сірий (ЧКУ), деркач (ЄЧС), норець малий (РР), лебідь-шипун (РР), веретенник великий (РР), крячок світлокрилий (РР) та просянка. Саме в періоди міграцій була відмічена переважна більшість видів, занесених до ЧКУ, ЄЧС та РР.
Ссавців у заказнику відмічено 41 вид, що складає 62,1% від загальної кількості видів звірів Полтавської області. Серед них відмічено 3 види занесені до ЧКУ , 4 види, занесені до ЄЧС та 4 РР. Причому, видра одночасно належить до ЧКУ та ЄЧС.
Із найбільш важливих звірів тут можна зустріти лося, лисицю звичайну, кабана та ін.
Плазунів відмічено 4 із 11 видів Полтавщини.
Вони входять до складу лише 3-ьох фауністичних комплексів: 1- до деревно-чагарникового - гадюка звичайна; 2-до прибережно-водного - черепаха болотна та вуж звичайний і 1вид - до лучно-степового - ящірка прудка.
На території заказника можна зустріти всі 10 видів земноводних Полтавщини. Хоча всі амфібії в період розмноження пов'язані з водним середовищем, справжніми водно-болотними формами, які входять до прибережно-водного фауністичного комплексу, серед земноводних заказника є тільки 2 - джерелянка червоночерева та жаба озерна. Крім того, чисельним буває гібрид між жабою озерною та жабою ставковою. Цікаво, що при цьому одну з батьківських форм, а саме-жабу ставкову, знайти до сих пір не вдалося.
До лучно-степового комплексу входить лише ропуха зелена.
Найбільше амфібій представлено у деревно-чагарниковому фауністичному комплексі - 6 видів: квакша звичайна, жаба гостроморда та трав'яна, ропуха сіра та тритони - гребінчастий і звичайний.
В цілому, встановлений заповідний режим заказника дозволяє забезпечити охорону цінних природних заплавних комплексів. Ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Дейманівський" є важливим біоцентром Удайського екологічного коридору регіональної екомережі. В цьому полягає його основне рекреаційне значення .
Заповідник має декілька островів ,які люди відвідують з метою відпочинку,збору грибів ,полювання. Через територію заказника по руслу р.Удай проходить водний маршрут ,яким неодноразово користувались як туристи нашого району так і інших регіонів .Село Шкурати з високими прямовисними урвищами нагадує альпійські краєвиди в мініатюрі .Як бачимо природа створила унікальний куточок загальнодержавного значення , але на жаль ,він поки що використовується для рекреації тільки місцевим населенням .
Гідрологічний заказник державного значення ''Куквинський"
В околицях с.Повстин Пирятинського району знаходиться Куквинський гідрологічний заказник .Його територія охоплює частину заплави р.Удай між основним та старим руслом .Площа -300 гектарів. З них: сіножаті - 26 га. болото - 245,3 га, пасовища - 4.7 га, під водою - 24,0 га. Розміщений на землях ВАТ Повстин. Знаходиться під власністю Великокручанської сільської ради. Затверджений рішенням УРСР №132 від 25.02.89 .Стрімкі береги Удаю, моренна гряда на півдні заказника надають території значної мальовничості.
Це-місце оселення багатьох видів тварин та птахів. Землекористувач - Пирятинське лісництво. Водноболотні угіддя в заплаві р.Удай з рідкісними видами рослин - стабілізатор клімату, регулятор ґрунтових вод і водного режиму.
Рельєф території заказника характеризується зниженою рівниною.
Куквинський заказник це досить зволожене типове для Лівобережного Лісостепу високотравне болото. Його рослинність в більшій частині представлена угрупуванням очерету звичайного ,до складу яких входять інші прибережно-водні рослини – хвощ річковий ,осока гостра ,чистець болотний. По краю болота відмічено більше різнотрав’я .Незначні ділянки болота характеризуються наявністю деревної та чагарникової рослинності .Невеликі ділянки з вільною поверхнею води мають водну флору та рослинність .
Це ряска триборозенчаста ,кушир ,водяний різак , алоє водяний ,латаття біле.
Цікава та специфічна флора у знижених ділянках з засоленими грунтами : осока розставлена , конюшина суницевидна ,подорожник приморський .
Таким чином , заказник Куквинський складається з двох частин – основної (по заплаві р. Удай ) та периферії (відновленої частини з висохлими затоками).
В Куквинському заказнику знайдена водяна папороть ,яка занесена до ЧКУ.
У заказнику ростуть аїр, очерет, рогіз, осока, лілії, чистуха, на підвищених місцях є дуб, береза, липа.
Поблизу водойм можна зустріти фрагменти конвалієвого лісу. Конвалія звичайна особливо виразна у траві ,коли з’являються китиці її білих дзвониковидних квіток. В цей час ліс на повні груди дихає п’янким запахом конвалій і слухає чарівні солов’їні мелодії.
До території заповідника ,як периферію відносять ліс, що знаходиться неподалік від водойми. Особливі умови ліс створює для своїх супутників .Домівкою його обрали багато тварин: їжаки ,медунка білки ,дикі кабани ,козулі та найрізноманітніші птахи.
Підійдеш до лісу і звертаєш увагу на дуби , що добре себе почувають на живильній воді Удаю. Переважають на різних ділянках лісу дубові насадження 60-70 років. Зустрічаються і молоді насадження дуба. Поряд з дубом у лісі розростаються і липа серцелиста, клен гостролистий .У деревному середньому ярусі зустрічають в’яз ,клен польовий ,клен татарський.
Територія цього заказника відіграла дуже важливу роль у збереженні та відтворенні мисливської флори та фауни .
Флористичну цінність заказника складають рідкісні види ,серед яких -2 види занесені дочку ,3-охороняються в Полтавській області ,5 –є мало поширеними у регіоні.
Лучно –болотні ділянки заказника мають господарче значення ,водно-болотні комплекси заказника виконують значну водорегулюючу та стабілізуючу функцію природних екосистем р.Удай ,що визначає їх екологічну цінність.
В цілому наявність заказника позитивно впливає на підтримання сприятливих умов гідрологічного режиму р. Удай. Тому на території заказника забороняються меліоративні роботи ,розорювання .
Сьогодні вище прибережно-водного високотрав’я ,на узліссі соснового лісу насадженого в 70 –х роках минулого століття , розмістився відпочивально –оздоровчий комплекс ,де можуть одночасно відпочивати10-12 чоловік.Він уже користується попитом місцевих жителів ,які приїздять сюди на полювання ,рибну ловлю , по гриби , а також для відзначення сімейних і професійних свят .Проїзжі заїздять сюди перепочити в чарівному куточку природи .До їх послуг баня , футбольне поле , волейбольна площадка ,більярд та послуги кафе .
Завітайте до нашого заказника ,прислухайтесь до чарівної мелодії Куквинського лісу і збагніть живу мову природи!
Березоворудський парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення. Площа - 45 гектарів. Затверджений постановою Ради Міністрів УРСР №105 від 20.01.1960 року. Парк закладений в XVIII столітті. Місце знаходження – с. Березова Рудка .Перебуває у власності Березоворудського технікуму .З північної сторони парку знаходиться заплава р. Перевід, з південної – сам парк . В парку зібрано понад 40 видів дерев, кущів, є 300-річний дуб. під його кронами відпочивав Т.Г.Шевченко, який чотири рази був у Березовій Рудці. У липні 1843 р. він вперше приїздив до поміщика П.О.Закревського, де зустрічався з селянами-кріпаками.А коли вже вдруге приїхав у Березову Рудку (у грудні цього ж року ),то намалював портрети П.О.Закревського та його дружини олівцем та олійними фарбами. Ці портрети експонуються в Державному музеї Т.Г.Шевченка в Києві.
У травні і жовтні 1845р. і в січні 1846 р. Шевченко знову приїжджав у Березову Рудку.
Ця пам’ятка має великі рекреаційні можливості ,зокрема екскурсійні .Парк має велике історичне значення ,так як саме в цьому оточенні творив свої шедеври Т.Г Шевченко .Сам парк вражає своєю красою ще через те ,що дерева насаджувались у певній послідовності.
Відвідавши цей парк ви краще розумітимете творчість Шевченка ,його життєву філософію .Не будьте осторонь своєї історії та краси рідної батьківщини .
| 
